Заварили гості кашу не в своєму домі
Додавали туди злості, жили, як в Содомі,
Розділяли чужі кровні: гроші та надії
Всі терпіли, хоча й знали, що вони злодії.
То і добре, що в народу те залізне серце,
Що достатньо довго терпить, але рветься з перцем.
Намотай собі на вуса, хамська пико ката,
В українського народу серце - то граната.
Хто поклав холодну руку на святу ідею,
Того будуть розривати рівно Прометею,
Той від мук померти схоче, зникнути навіки,
Тільки цього не дозволять степові шуліки.
P.S. Кожному українському серцю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481148
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Андрій Конопко