Дівчатко біляве не плаче – що візьмеш з малої…
Світлина у рамці. До хати заходять сусіди.
Скажи мені, мамо, а звідки беруться герої?
І де це наш татко? Чому він додому не їде?
І дивляться очі, маленькі дівочі зернятка,
На маму заплакану, горем прибиту бабусю.
І як їй поясниш, що більше немає вже татка,
Що тато із бою нерівного не повернувся.
І як їй поясниш, що татко від кулі загинув.
Вона ще маленька, не знає про волю нічого
Й за мамою плаче, в долоньку ховає сльозину,
І просить за тата у доброго-доброго Бога.
Дівчатко біляве заплакало – серцю несила.
Сусіди і друзі втирають сльозу, за малою.
А як їй поясниш, що татко загинув героєм,
Що любого татка малесенька куля убила….
(малюнок з інтернету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2014
автор: Михайло Плосковітов