Ну що, сидиш на чемоданах,
Вже золотий горшок зірвав?
Як тінь, як данину тиранам,
ім’я своє заплямував.
І разом з тим теж у безодню,
Ти цих солдатиків береш,
Хоча і більшість там бандюги,
Та є ж нормальні врешті –решт.
Негідний ти щоби хоч слово,
В віршах про тебе написав,
Твоє ім’я – вже як прокляття,
Для всіх ,його хто називав.
Вже не спасе ні Гепа –Допа,
Вже й Харків чистить зуби вам,
Ми об’єднались , ми Європа,
ви кров по лікті- чемодан.
Кати совєтські України,
Тирани душ , людей і вір,
Ви нас вбивали ……. Щогодини,
А люд повстав як раб з колін.
Нема у світі вам прощення ,
За закатованих дідів,
За рабство те, що з вдохновенням,
Вам ленін –вождь ростить велів.
А.Круп
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480426
Рубрика:
дата надходження 19.02.2014
автор: А.Круп