Раз, два , три,
зіронька гори!
Місяць засвітись,
море оживись!
Голуб ввись взлети,
мир людям неси!
А чотири пьять,
люди рвуться руйнувать,
зірку викидом закриють…
Море нафною залиють…
Все і скрізь сміттям укриють…
Між собой війну відкриють..
. Атомом усе отруять..
І при всім кричать :"Ми люди!".
Шість, сім, вісім,
світ пропав!
Чоловік все змарнував…
Голуб миру геть змарнів,
на одинці десь там скнів…
Світом править лиш насилля,
олігархія, свавілля.
Homo sapiens здурів,
сам себе на брухт спустив!
Брат на брата! Син на тата!
Рвуться всі так до мандата!
Геть без честі і моралі,
стали всі вже як шакали!
В деградацію упали.. .
В цім багні усі й пропали…
Девять , десять:"Раз, два,три...."
Зірко краще зовсім не гори...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480418
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.02.2014
автор: Ольга Рорбах