Згадуючи річницю входження радянського
військового контингенту до Афганістану,
відтворюю подію одного дня у мотострі-
лецькому полку Гератського гарнізону.
Під сонцем жорстким умлівав як шашлик старовинний Герат.
Бійці знемагали і долю лихую крізь зуби кляли.
Сьогодні "гранчатка"*** дає бенефіс для чужинців-солдат
І шпарко підбріхують їй перегріті від люті стволи.
* * *
Розірване тіло пронизує наскрізь жахаючий біль,
Лошам переляканим чується серцебиття,
А лікар і фельдшер чаклують над хлопцем блідим обопіль,
Та вже покидає холонучу плоть по краплині життя.
Мі-8 плямистий, звиваючи пороху вихор, завис.
-"Носилки!.." Бійці із пораненим тим переходять на біг.
Пілот на санбат обережно солдата поніс,
Гвинтом нарізаючи неба гарячий пиріг.
Уже й непомітно, як спину лоскоче солона ропа.
Тривожне чекання, бо лік на секунди пішов відтепер.
І я випадково, годин через вісім, відколи він впав
Зачув краєм вуха:"А хлопець, сердега, у небі помер..."
20 листопада 2007 року
*** "гранчатка" - Гранчаста граната "Ф-1"(розмовне).
Вірш опубліковано:
- Журнал «Далекосхідна хвиля», №18, Хабаровськ, 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48021
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.11.2007
автор: Ігор Рубцов