О, коню, рідний мій, моя тварино люба,
Живемо на землі, де радість є і згуба,
Де луки у росі, де вранці сходить Сонце,
Тумани у красі - відчинене віконце…
Сідло лежить в стіжку, відновлено підкови,
Мурахи в моріжку розбіглися довкола,
А ти підняв хвоста, біжиш по пишнім лузі,
Це справа не проста - не створюєш ілюзій…
Коли ідеш в галоп і рвеш грудьми тумани,
Копита цокотять, неначе барабани…
А гриви волосінь відтворює хмарини
І очі на бігу нагадують вуглини.
Ти красень на бігу, така у тебе доля,
Ти мрієш про росу, про луг, про чисте поле,
Коли ідеш в галоп, то ти тоді на волі,
І дихаєш грудьми наповно і без болю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479990
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2014
автор: Віталій Назарук