Дурні і дороги

[img]http://files.adme.ua/files/news/part_12/120055/winner7.jpeg[/img]

У  верхах  війна  за  булаву,  у  низах  –  за  віжки.
І  тим,  і  тим  по  барабану,  що  дурні  і  дороги  –
Це  вже  і  наші  фішки.
Ну  ніяк  не  можна  покласти  в  асфальт  зелені  мани-мани.
Тільки  на  рахунки,  в  пазухи  і  в  кармани.
А  в  Європі  із  бюджету  не  комуніздять,
Через  те  й  по  автобанах  їздять.
І  нам  пора  одного  Мерліна  найнять,
А  не  годувать  бездарну  рать.
З  корінням  викорчувать  кляту  породу,
А  засунув  руку  до  бюджету  –  
Рубай.  І  анафему  усьому  роду.

За  20  років  не  знайшли  пророків,
Зникли,  випарувались  гени.
Уже  не  поможуть  з  ліхтарями  й  Діогени.
А  у  наших  «мойсеїв»  
В  голові  думки  рояться:
Куди  іти,  кому  продаться?
Може,  лягти  під  старшого  брата?
Так  у  нього  кулак  із  булату.
Щось  не  так  –  уріже  в  хряпу,
Та  ще  й  пустить  по  етапу.

Тоді  на  Захід?
Так  там  усе  прозоро:
Податки  і  мита.
Усі  побачать:
Король  голий  і  вся  його  свита.
Там  по  голівці  не  погладять,  
Коли  даси  маху.
Відразу  у  відставку
Або  голову  на  плаху.
Так  що  ходить  у  Європу
Нам  не  годиться,
Дороги  –  це  добре,
Погано  те,  що  змусять  поділиться.
Дійсно,  важку  шапку  нам  залишив  Мономах.
Видно,  будемо  торувати
Свій  особливий  тернистий  шлях.

А  чи  вистачить  у  народу  терпіння?
Який  там  залишився  градус  кипіння?
Он  у  катрені  написано,
Що  слабкі  озброяться.
Ну  і  Мішель  загадав  загадку.
Але  в  нас  гривнів  немає  навіть  на  рогатку.

А  главнюки  правлять,  
Як  більшовики:
Живемо  одним  днем,
А  там  хоч  в  Едем,
Хоч  варитися  у  чанах.
За  долари  можна  і  душу  дияволу  продать,
Як  продали  Синайський  кодекс  англічанам.

Вишкіл  батьківський  пройшли,
Угодовані  партійним  пайком.
Як  щось  дають,  
То  все  прилюдно,
А  як  беруть  –  то  лиш  тайком.

З  семи  стовпів  жодного  не  витесали,
Ні  одного  рейху  не  створили,
Тільки  жирують,
А  німці  восьмого  стовпа  тешуть  
І  четвертий  рейх  будують.

Китай  знову  процвітає,
Бо  повернулись  мандарини.
А  ми  пасемо  задніх,
Бо  правлять  «малини».
І  як  би  вони  не  крутили  свої  вуса,
З  них  ніколи  не  буде  
Ні  Яна  Жижки,  ні  Яна  Гуса.

Отож,  мої  дорогі  українці,  
Якщо  не  будуть  у  керма  шведи  або  німці,
Віднині  і  до  скінчення  віку
Нам  блукати  по  пустині.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479953
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2014
автор: Анатолій Куценко