[i]Вільний переклад[/i]
Автор невідомий
Так ридала, так гірко кликала.
Під смичком променіла душа.
Він її колихав, а скрипка,
мов дитя, прилягла до плеча.
З білих клавіш рояля все тихше
звуки капали, і під антракт
він її заколисував, тішив,
а вона тільки плакала в такт.
Він нашіптував їй колискові,
що один тільки в світі і знав,
та коли він її заспокоїв,
то не міг заспокоїтись зал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479801
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 16.02.2014
автор: I.Teрен