Не знаємо, що нас чекає,
не бачимо попереду помилок.
це все життя і що нас завтра в нім спіткає
залежить від наших позитивних чи негативних в голові думок.
ми боїмося.
боїмося правильно вчиняти.
ми боїмося кохати -
кохати і пробачати.
пробачати тих, хто колись зробив погано,
хто поранив наші серця,
наші душі і вже багато часу не загоюються ці рани.
ми боїмося відпускати із життя поганих,
і знаємо, що треба, але ж занадто вони прив*язані до серця, хоча й зробили рани.
ми боїмося смерті і душевної неволі.
боїмося, що станемо рабами часу і власного здоров*я.
ми боїмося, що завтра наша вага буде плюс два
і це маштабна проблема.
бо він ж розлюбить тебе таку, знайде собі модель струнку,
а ти залишишвся одна.
стоп. тоді, що таке кохання ?
кохання - це мінус 2 ?
а як постарієш і з*явиться лупа, на чолі зморшка, то що, вже помирати, бо якийсь дурний покине і почне собі інше шукати..?
ми боїмося видаляти переписки,
бо вони єдиний доказ того,
що й справді в нашом житті є і для щастя місце.
вже слова наші , такі важливі як "люблю" частіше будуть чутні в вконтакте чи на аску.
а щоб при зустрічі їх вимовити на всю планету,
потрібно випити добряче 100 грам якогось не дешевого абсенту.
ми боїмося помилитися..
помилитися в коханні,
помилитися у людях,
у друзях і в точності нашого бажання .
помилитися у виборі дороги,
яка приведе чи до щастя,
чи до постійної життєвої тривоги.
боятися, що скажемо занадто,
чи жалкувати ,
що не сказали те, до болі варте.
боятися ризикувати,
боятися йти до мети. - це ті страхи, які не дадуть по повній жити, не дадуть рости.
ми боїмося слів.
слів людей навколо.
а жити заради хорошого словечка від певної персони-
не жити зовсім, а просто існувати.
боятися, що при задоволенні свого бажання чи потреби
ти станеш у очах не важливої людини для тебе
причиною для осуду й розмов -
це не життя, панове.
це пародія на сон.
ідіотизм боятися розмови,
ідіотизм коритися суспільним законам,
ідіотизм вислуховувати чужі думки і брати до уваги слова,
які кинуті в момент агресії чи ейфорії.
не варто витрачати сили на те, що не по душі
і йти дорогою тієї, якою ідуть усі.
не варто думати про завтра,
а цінувати день і мить,
бо завтра може не настати,
а це "сьогодні" - твій шанс по справжньому,
кожною хвилиною в житті насолоджуватись.
не можна жити заради когось,
заради визнання.
не можна мучити себе тим, що ти є не така,
яким хоче бачити він тебе і вона.
твоє волося і гарні ножки не зроблять тебе розумнішою анітрошки.
рано чи пізно правда прийде одна - ти пуста.
була і будеш така.
не коритись і не мовчати,
а висловлювати і просто кричати -
кричати від щастя, від болі, кохання -
життя в нас одне і воно не просить мовчання.
радій, ризикуй поки можеш, поки жива
бо смерть якось прийде,
а ти так і не жила..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479728
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2014
автор: taniyaa