Ти – вже наче й не ти, ти любитель Дерріди,
Твій мозок – булькотлива реторта
Тараканів крокують когорти
В навіженій твоїй голові.
Ми – вже наче й не ми, ми роздмухувачі пітьми,
На сторінках останніх цивілізацій,
Ми потребуємо інгаляцій
Від осінньої німожурби.
А тепер дресируйте своїх тараканів,
Бо мої розповзлися в закутках свідомості,
І цитують в незрушності й нерухомості
Звід законів царя Хаммурапі.
22 жовтня 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479563
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.02.2014
автор: Софія Костицька