Від іга монгольського землю звільняли,
Від лютих фашистів її визволяли.
Зміцнився характер в таврійських степах,
Мудрість народу визрівала в віках.
Ховались в землянках , в окопах гнили-
Не стали рабами,свою честь зберегли!
Славетний Кобзар нам про волю співав
Народ ті пісні з молоком материнським ввібрав.
Праця та воля- це не просто слова,
В них закодована правда жива.
Весь світ заворожений, не може збагнути-
Які ж українці? Їх не можна зігнути!
Не гроші, не злато народ вимагає-
Гідність свою на плацу захищає!
На шаленім морозі люди стоять,
В наметах холодних зігріваються, сплять.
А в Кончі маєтки ростуть , як гриби,
Поляни для гольфу, від бомб погреби.
.Слуг своїх в розкоші купає народ-
А слуги народ почитають за « зброд»;
Як дивляться слуги в очі дітям своїм,
Що розкошують за податки своїх хазяїв?
Не знаю! Та що там гадати -
Людям без совісті легко брехати!
Вони по природі своїй- злодіЇ,
Книжки не читали, що були й колії!
Вони- паразити на тілі народу,
Колії їм розкажуть про їхню породу…
Добре, якщо хтось з них вчасно збагне,
Що на кожен їх болт - гаєчка є !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479264
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.02.2014
автор: Людмила Махиня 2