Ангелик малесенький
із нами живе,
зазвичай чемнесенько
себе він веде.
Хоч деколи буває
любить пошуміти,
ти з ким не буває,
діти то є діти...
А як він посміхається!
І смокче кулачки,
повзти вже намагається,
веде вже балачки.
Агукає по своєму
і каже я! Я! Я!
таке воно милесеньке
чуднесеньке маля.)
До всього придивляється,
а очі мов блакить,
уважно прислухається
цікава кожна мить!
І ще забула головне:
носитись на руках
і любить молочко грудне
й літати в теплих снах...
таке воно ніжнЕньке
жвавеньке і гарненьке
і наше золотеньке
янголя....)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479067
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2014
автор: Небесна