Снідає снігом туман:
Мокрі дахи знов сіріють,
Плями проталин темніють -
Дивний зими цей обман.
В подисі вітру - весна,
Запах п"янкий і знайомий,
В чомусь він все ж неповторний -
Завжди ось так і бува.
Серце втомилося вже
Від холодів й снігопадів.
Чом нашу ніч зорепадів
Пам"ять моя береже?
Зустрічі нашої ніч
Трепетно-ніжна, цнотлива
Згадку про себе лишила:
Низку питань і не більш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478994
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2014
автор: Радченко