Дні минають і б’ють вітражі
Заплітаючи фрески готичні,
За вікном – лиш сухі міражі,
Хаотичні думки. Наркотичні.
А в душі – дикі бурі-шторми,
Моїм флагманам трощать вітрила,
І випалюють прокляте «Ми»
Тим вогнем, що спалив мені крила…
У бокалах багрове вино…
У тягучому морі есенцій,
Ти втопив мою душу давно,
Зруйнувавши мій світ квінтесенцій.
І, назавжди малюючи нас,
Сонце сльози губитиме світом,
І, згадавши, заплаче не раз,
Наші думи назве заповітом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478881
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.02.2014
автор: E. Insomnia