Старий Дніпро, підступний, окаянний лиховод
Вкраїну навпіл розділив розгульним плином своїх вод.
На лілейних її грудях розгорнувся змієм,
Тому й жити прості люди разом вже не вміють.
Він своїми берегами розділив коханих,
На братів єдинокровних напустив оману.
І хоча на картах миру широка й єдина,
Все ж розщеплена надвоє Дніпром Україна.
Старий Дніпро, премудрий, сивовусий пілігрим
Навік Вкраїну об’єднав бурхливим шипотом своїм.
Він намистом лазуровим їй прикрасив груди,
Щоб раділи і співали простосерді люди.
Берегів високі скелі зустрічі жадають,
Запускаючи у небо бризки-водограї.
Хто би карти не виводив скнарою рукою
Схід пов'язаний і Захід назавжди рікою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478815
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.02.2014
автор: soulowner