Зима цьогоріч, як мара -
Мороз лихий і сіра мла.
А серце кличе вже весну.
Щоби збудився світ зі сну.
Ось перший промінь лід пробив.
А другий в полі сніг стопив.
А третій - той на землю ліг,
Зігрів усе, що тільки міг.
Струмком пустилася вода.
Асфальтом тріщина пішла.
Крізь неї квітка до небес
Піднялась - чудо це з чудес!
Де серед міста узял́ась?
Як крізь щілину піднял́ась?
Така тонка, така мала
До сонця вирвалась. Змогла!
Як б'єм об мур, а він стоїть,
То не спішім гасити хіть,
Додаймо сил, ідім вперед.
Нас жде крутий до сонця злет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478603
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)