Лиш потерпи, це не на мить – навічно
Твоєї я торкнулася душі,
Ти зможеш посміхатися зустрічним,
Та серця більш не зможеш їм лишить.
Лиш потерпи, це не на мить – назавше,
Як я в твоїх, так ти в моїх очах.
Життя ми вип’єм із одної чаші,
І зорі ми розсиплем по вітрах.
Лиш потерпи, не мить одну – невпинно
Обох п’янить пронизуючий крик…
Ми в механізму долі запчастини,
Та в кожному є цілий материк.
Лиш потерпи, з тобою я до краю,
І кожен подих – заново життя.
Від цього не втекти. Я й не тікаю.
Від долі ж бо немає укриття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478529
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2014
автор: Юлія Кириленко