Періщить дощ, як із відра,
Вода в калюжах закипіла.
Кудись поділася хандра?
Її неначе змило з тіла!
Тарахнув грім, як батогом,
І закотився в верболози
Так захотілося бігом
Пробігти босим по дорозі!
Щоб бризки вище голови,
І врізнобіч летіли всюди,
І вітер щоб мене ловив,
Пручався і штовхав у груди!
І бульбашки що по воді
Щоб назбирати у долоні.
Але ми вже не молоді,
Зрадливо білі наші скроні.
Вже не судилося мені
Босоніж бігти під дощем.
У лету канули ті дні.
Лише в душі лишився щем.
Так хочу інколи на мить
Дитинству в очі зазирнути.
Тому душа часом щемить…,
Ніколи цьому вже не бути!
13.03.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478387
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2014
автор: Мирослав Вересюк