Розбилось щастя на осколки,
Як скло віконне від м’яча.
Осколки гострі наче голки,
Неначе лезо палаша.
Вп’ялися в тіло і у душу,
Порізи гострі до крові.
Осколки ці в долоні мушу
Зібрати наче чайові.
Немов щедроти подаяння,
Отримав бережно із рук.
Останні іскри від кохання
Склом битим випали на брук.
Стою навколішках, збираю,
Стулити хочу, зберегти.
На біль і розпач не зважаю,
Але не хочеш цього ти.
Тобі байдуже, не кохала,
Не маєш болю і жалю.
Але хотів би, щоб ти знала,
Як я любив тебе й люблю.
Коли не любиш, не збагнути,
Яка це біль, які страждання.
Дай Боже це тобі відчути,
Відкрити серце для кохання!
10.11.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2014
автор: Мирослав Вересюк