Горить роса, як миготять зірки,
Виблискують травневим перламутром,
Лягла на луг, як на Чумацький шлях,
Його накрила з діамантів хутром.
Розсипалась краплинами зоря,
Під музику сіяє солов’їну
І мерехтить не небо, а земля,
Прагне загоїти нанесену руїну…
Заграє ще не раз роса теплом,
Прийде ще літо і до нас на землю,
Пригорне матінка усіх своїм крилом,
Забудемо ми слово –«відокремлю».
А воєдино і на всі віки,
Щоб із води Дніпра черпати силу,
Єдині ми, як береги ріки,
Єдине Сонце нам завжди світило!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478214
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2014
автор: Віталій Назарук