Ще лист не впав, а я сумую,
бо вже горить він, наче жар,
щодня я з долею жартую,
хоч знаю: доля – то не жарт.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
налите я ще не допив
і ще не все, не все налив!..[/i]
Стрижі відстригли синє небо, –
одне вороння на полях,
звіряю мої сальдо й кредо –
дебет чомусь у мінусах.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
я ще не все, не все відняв
і ще не все, не все додав!..[/i]
Осіння ніч тумани в’яже,
долає втому гул авто.
“Іду на Ви!” – укотре кажу, –
а “Ви” давно уже ніхто.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
я ще не все, не все сказав
і ще не все в житті зв’язав!..[/i]
Я землю зорями гаптую,
чужих овець жену з кошар,
щодня я з долею жартую,
хоч знаю: доля – то не жарт.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
налите я ще не допив
і ще не все, не все налив!..[/i]
Створено 12:21. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с. -
С. 98
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2014
автор: Т. Василько