Двоє і вальс…

                                                                                                   
Антрацитова  ніч  задивилась  на  нас,
Золотих  ліхтарів,  очима.
Плив  над  плесом,  туманом  приглушений,  вальс...
Ти  і  я...  І  життя  за  плечима...

Єдність  думки  між  нами...  Рука  у  руці...
Ми  вальсуєм  на  заздрість  ночі.
Линуть  тіні  густі  по  сріблястій  ріці,
Місяць  нам  зазирає  у  очі.

Вже  глухіша  мелодія  між  берегів,
Нас  сповив  легенький  серпанок.
Ти,  мій  погляд,  мов  відблиск  зорі,  із  під  вій,
Не  губи,  забери  у  свій  ранок.

Хай  голублять  тебе  і  кружляють  в  танку́,
Долі  нашої  перші  такти...
Щоб  не  сталось,  а  всякого  є  на  віку...
Ми  ж  танцюємо  вальс,  а  не  танго.

Антрацитова  ніч  розтеклась  поміж  зір...
Ліхтарі  сполотніли,  згасли...
Вальс  скінчився...  Та  в  серці  не  гасне  моїм
Зустріч  наша,  наповнена  щастям.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2014
автор: @NN@