В холодній деці нишкнуть звуки,
Та ще над нами в небесах,
Тримають невідомі руки,
Іскрин життя живильний стяг.
За епізодами смеркання,
Легкі свідомістю роси,
Майбутніх ранків сподівання,
Виводять обриси краси.
За пізнім смутком звіробою,
За пірамідами тонів,
Ми на розмові із собою,
Знаходим суть дозрілих слів.
А в пізніх інтер’єрах днини,
Де вечір арабески стер,
Ще невідомий Паганіні
Плече звільнивши від химер,
На нас просіє світлі звуки...
Душа повірить в чудеса,
Бо ще незнані вічні руки
Таки тримають небеса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478137
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2014
автор: Стяг