Оцей сніжок – метеличок на днину –
Як вимолене в Господа дитя,
Якого ждали чи не все життя
І ось воно – безцінне і єдине.
А ще мені – як болісне «прощай»,
Що стишує і роздуми, і кроки,
Таїна наче, світла і глибока
Зненацька доторкнулася плеча.
Промовила: « зібрався – і іди!»
Але до чину сповіді й причастя
Залиш нащадкам на добро і щастя
Святого Слова осяйні сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477983
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2014
автор: stawitscky