Не сказати ні слова і як тікає день - піти
Швидкою ходою, так не помітно, навіть для себе.
Мені надзвичайно бракує уже минувшої простоти.
Знаєш, я не стараюсь хоч на хвильку забути про тебе.
Так не хочеться іти на дно, перебуваючи у минулому,
Але я стаю щасливою, коли починаю щось писати.
Я не можу нічого сказати тобі, уже такому байдужому,
І навіть побачивши тебе, не знайду слів, щоб щось запитати.
На щастя, нам не прийшлося грюкати новими дверима,
Чи бити дорогий посуд, викидаючи все геть із дому.
Весь час кричати, вимагаючи любові, я ніколи не вміла.
Напевне, для такого як ти, я була занадто простою.
У житті дуже важливо не залишати людей вибору.
Давати можливість розбудовувати своє власне життя.
Але через страх назавжди залишитись покинутою,
Не кожна дозволить розібратися, чи присутні почуття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477716
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2014
автор: Ірен Сьомик