Дозволь слабкою стати, хоч на день,
Я так втомилася від гуркоту фанфарів,
Щомиті цілитися влучно у мішень
І вислуховувати про жіночі чари.
Дозволь слабкою я побуду, хоча б раз
Емансипація подолана, ми квити,
Тепер хотілося б без хитрощів й прикрас
Тебе єством, а не ролями підкорити.
Ролі – це гра… А усередині, десь там,
Гримерка для актриси-практикантки –
Єдине місце, де усім жінкам
Дозволено виходити за рамки.
І пити сум вже вистиглий з горнят,
Зітхати важко і скидати брили
Соляні, з ран. І залишити дублікат
У пам’яті того, кого любили…
Дозволь нарешті я відкриюся тобі,
І не дивуйся, що в мені таке прогледів,
Я лиш керована, програла наш двобій,
Твоя слабка і не залізна леді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477409
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2014
автор: Лія Ладижинська