Чотири місяці мовчанки… Прощай.
Усі надії марнотратні йдуть.
Доїдати до кінця себе не дозволяй,
Лиш чорні тіні крадучись прийдуть.
Залишив ти мене…Як сироту.
Біля чорної дири, під назвою «суспільство».
Не маю мрії,не переслідую якусь мету,
Лиш в голові свойого ж «Я» убивство.
Я попіл чорний поглинати буду,
Вдихати терпкість голосу твого.
Вже не боюсь я жалібного суду,
Й оману сліз,що добиваються свого.
Провокуючи,вони ведуть на перехрестя,
Де слуги підлості ведуть рахунок.
Від чорноти не відмиєш ти вже серця.
Це долі чорної пекучий поцілунок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477404
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2014
автор: Прокудіна Вікторія