[i]́Похилились верби[color="#15ff00"][/color]
Над озерцем журно
Розцвітали квіти в лісі серед трав
З памяті я стер би
Викинув би в урну
Цю стару легенду все ж не забував:
«За гілками зрідка
Голос птахом линув
Вмить знялась пожежа гай димів увесь
І слабка лебідка
Від ядкого диму
Впала під вербою - янголом з небес.
Навкруги тріщало
Полумя гаряче
Обпікало крила, сніжні шипуну
А він так невдало
Впав за нею плАчем
Та й згубив у гАї слізоньку сумну
Ліс не стримав горя -
Озеро зявилось
Серед гАю дивом, чистим як сльоза
В нім вода прозора
Гіркувати чимось
Кажуть що водойма плАчем ожила». [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2014
автор: ukran