Лютневе сонце бавило в морозний день
лягало теплим літом на долоні
ехом лунало безголосся пісень
залишились крихти, нестерпної болі.
І сонце зовсім рідне, стрілами проміння
доносить ніжні дотики тепла
легкий, білявий сніг покрив брудне каміння
всі зими наче кадри з кіношного життя.
Не пишеться все гладкострунно, дивно
все тягне в сірий світ із болем
десь мало, десь мізерно кривдно,
а десь неначе майже вже до крові...
Початок праведний, кінцівка грішна
усе як в житті, каламбуром думок,
десь бажаним людом і десь, часто лишнім,
чи зайвим, відміряний кожному
й всьому свій строк...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477158
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.02.2014
автор: owl silence