Якщо ти в своїй далині
Подумав, що тобі усе здавалося,
Що це був сон, міраж, ілюзія,
То я воліла б не виходити із них,
Не прокидатись, не реальністю не жити.
Я воліла б залишатися в межі
Твого блаженства, твоєї сили.
Якщо ти прагнеш все забути,
Як помутніння сонячної спеки,
Як спалах літньої грози,
То я залишусь громом,
Теплими дощами на провесні.
Я співом птаха нагадаю про
Вогники, про дотики, про постріли
Кулями із запалу, невагомості,
Сонячної покірності,
Курком просвітку натиснуті.
Якщо тобі промайне, що примарилось,
І вернешся у звичність, життя за розкладом,
За суспільно написаним планом,
Я просто прагну хоч десь у тобі
Зостатися, як можливість, що може бути
Інакше …. неможливо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477028
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2014
автор: Yana Тymur