(римована проза )
Так хочу випити, на ґвалт,
Хоч сто грамулечок за бевзів.
А ще додати во сто крат
За блазнів, сповнених претензій.
Хвалити бога, не дістались
Запропонованих посад,
Щоб часом люди не дізнались
Не про одну із їхніх вад.
Бо ж не підуть за тим хто лиже
Зади магнатам віковим –
Чи то заморським, чи з забужжя.
Хоч – бевзь іде і за таким,
Вважаючи себе свідомим.
А запитай про суть бажань...
Йому лише одне відомо –
Можливість подорожувань.
Як блазню всюди все відкрито –
Не означає, що й тобі.
Бо гаманець, то добре сито.
Та й чи потрапиш заробить,
Коли гасають по «європах»
Мільйон знедолених трудяг.
Невиліковною хвороба
Тут безробіття. Діло – швах...
За краще все шукати вдома
І слухать розповідь того
Хто десь попав на гроші добрі,
А повертає до свого.
Й від блазнів утікать подалі,
Щоб думати не заважали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476919
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2014
автор: Аня Муравська