Як не бачу тебе -
Серце терпне, німіє,
В самотині -
Нудьгує, болить.
А зустріну: заб'ється,
Весною повіє
І ледь чутно
Про щось гомонить.
Я не раз крадькома
Прислухався до нього,
Розумів його
Пристрастний спів.
Лиш сказати тобі
Кароокій одного
Тоді серцю не дав,
Не посмів.
Не посмів, промовчав,
А чому й сам не знаю:
Розгубивсь чи злякавсь
Не земної краси.
Ти ж була ясним сонцем,
Що ранками сяє,
Як та квітка весняна
В намистах роси.
Ти мій смуток і радість,
Печяль і надія,
Зачароване диво -
Одна на весь світ...
Я ще так не любив,
Не страждав і не мріяв,
Ще ніхто так як ти
Не зміг душу зігріть.
Та на все Божа воля:
Ти давно в парі - з іншим.
І про вас люди кажуть:
- Щаслива сім'я.
Те кохання ще й досі
Я не виплакав в віршах,
Ще не віриться й досі,
Що ти не моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476852
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2014
автор: Петро Мігур