У кроці до розгадки таємниць,
Перед дверима з сімома замками
Літа спинились… Погляд падав ниць…
Не міг ключів намацати руками
змарнілий дід. Дорогами облуд,
таки дійшов до обрію надвечір,
й укляк,мов стовп – з семи замків редут,
пригасла пам`ять і зів`ялі плечі.
Йому б ковток живильної роси,
Чи в тридев`яте царство за морями,
Або ж іскрину вічної краси,
А тут – гротеск із сімома замками.
Присівши, глянув в отвір від ключа:
В кишені напівтемної кімнати
Тремтів огонь, здригалася свіча,
Й чиясь душа училася літати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476650
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2014
автор: Стяг