Людину видно по її плоді.
Так просто це - відкрити душу Богу,
Здобути легкість у своїй ході
І вибратись на зоряну дорогу.
Та декому миліша темна ніч,
В'язке болото, а не сонце й гори.
Та хто, мов тріску, кинув совість в піч,
Той спокою не знатиме ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476261
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)