А я і не знала, як люблю… його

Я  поверталася  додому.  Мої  думки  перепліталися  зі  словами  та  нотами  улубленої  пісні,  а  дорогу  супроводжувало  насуплене  небо.  Ніколи  не  думала,  що  навіть  тоді,  коли  я  почуваюся  зовсім  самотньою  і  настрій  бажає  кращого,  я  не  одна.

Він  читає  мої  думки,  зберігає  мої  секрети  і,  як  ніхто,  розуміє  мої  найбезглуздіші  вигадки.  Я  люблю  з  ним  бути  наодинці,  довго  розмовляти,  навіть  ні  про  що,  щиро  сміятися,  тому  що  впевнена:  він  не  розкаже  нікому.  Люблю,  коли  він  трепетно  торкається  мого  чола,  щік,  а  потім  ніжно-ніжно  цілує  носик,  тоді  я  відчуваю  себе  його  маленькою  частинкою  і  знаю,  що  потрібна  йому.

Дощ...краплинка  за  краплинкою,  думка  за  думкою  -  час  проходить.

Ім'я  в  нього,  можливо,  трошки  сіре,  буденне  та  нецікаве,  але  я  люблю  його  таким,  який  він  є.  Навіть  тоді,  коли  в  мене  настрій  піднесений,  він  його  не  зіпсує,  лише  додасть  відерко  позитиву  та  спокою,  а  я  тихенько  назву  його  дощиком:)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476245
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: taNUSHAmandziuk