Нічний сонет

Я  про  тебе  забув,  я  забув  твої  очі,
Не  співаю  пісень,  що  з  тобою  співав;
І  знайомі  стежки,  де  блукали  до  ночі,
Я  б  ніколи  для  себе  уже  не  обрав.

Я  забув  -  не  згадаю  твій  запах  волосся,
М'якість  шкіри  під  дотиком  зморених  вуст;
Відлетіло  усе...,  то  на  мить  лиш  здалося,
Що  від  шалу  думок  я  втрачаю  свій  глузд.

Я  б  забув...  і  нічого  вже  більше  не  треба:
Чи  ж  сердець  не  зів'яв  наш  п'янкий  дивоцвіт?
Чи  ж  погорд  не  зросли  наші  скелі  урвисті  до  неба?

Є  у  серці  потреба!  І  я  волю  здобуду,
І  сказати  я  хо́чу  про  те  на  весь  світ,
Що  тебе  не  забув!  Що  ніколи  тебе  не  забуду!
Ні  на  мить,  ні  на  мить,  ні  на  мить...

20.01.2013

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476092
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: Valery