Одної матері сини,
Обох до серця пригортала,
Любов вкладала до рідні
В любистку їх обох купала.
І рідне слово, з молоком
Пили, її сини- близнята,
А підросли, одним хрестом,
Перехрестила голуб’ята.
Нехай Господь благословить,
Сини мої, душі білини.
Ви слово рідне бережіть,
Любіть Вкраїну до загину!
Ані хмаринки в синім небі,
Достиглі сонячні поля,
Річки і гори серцю любі-
Це Богом дана нам земля.
Не спав диявол ненаситий,
Червоний простягнув язик,
Мав руки довгі, хаповиті,
Під себе все гребти він звик.
Післав на небо чорні хмари,
Украв надію весняну,
Не білий сніг, а темні чвари,
Прикрили землю чарівну.
Пішли брати на барикади,
В одного- стяг його землі!
В другого дар ,зарплата влади -
Шолом Беркута на чолі!
Зустрілись очі, серце стало,
Знов слово матері бренить,
Беркута серце пригадало,
-Любіть Вітчизну в кожну мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475796
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2014
автор: горлиця