І знову в місті нашому зима,
Така м’яка, невпевнена, пухнаста,
Сміється... Хазяйнує жартома
І білизною згладжує контрасти.
Усюди сніжно, всюди замело
І хоч, здається, затишок – нон грата,
Але від січня віє лиш теплом,
Згадалася цитата з Пастернака.
І справді, в засклених очах пітьма –
Вікна без світла і нікого вдома,
А всюди лиш зима, одна зима
Кошлатим прядивом, тонким і невагомим
Турботливо закутує весь світ,
На втечу ми не маємо і шансу –
Маскує вихід, замітає слід,
Щоб не лишити місце дисонансу.
Лише елегія, гармонія і сни,
Лапатими сніжинками на вії,
Торкнуться до душі, її струни,
Що снігопадом вже і так хворіє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2014
автор: Лія Ладижинська