Стікає терпіння по вутлій краплині
У сріберну чашу прогірклого часу.
Молю тебе, Господи, прісно і нині -
Отям мій народ від прокльонів і гасел.
Дай мудрість і волю добро сотворити,
У голови наші прозріння святого.
Бо доки ще буде ненависть ділити
Єдину Вкраїну на свого й чужого?
У відповідь день закошлатів сердито:
« Не того, небоже, в Всевишнього просиш,
Іще перелоги не сіяні житом,
А ти вже виходиш збирати покоси.
Ще тільки на обрії зірка іскриться.
Немає у гідності Заходу й Сходу,
У герці зчепилися: правда і ницість,
Нікчемна покірність – і гордість народу.
Тож кращого завтра прохаймо у Бога,
В майбутнього чомусь ціна зависока.
Не нове, та істинне – всяка дорога
Завжди починається з першого кроку.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475376
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: stawitscky