РИМ ( ПОЕМА 16+ )

Сяйте,  палаци  Великого  Рима!-
Міста  величного,  світу  окраси!
Де  ще  побачиш  такі  акведуки?
Де  ще  побачиш  Величчя  таке?

Вулиці,    де  гомінливого  люду
Натовп  змішався  багатих  і  бідних?
Де  ще  побачиш  піднесення  духу?
Де  ще  побачиш  театру  розцвіт?

Де  ще  у  світі  існують  Закони,
Більш  досконалі  від  Римського  Права?
Де  ще  побачиш  величчя  Арени,
Смерті  порив-  гладіаторів  бій?..

...Пир  у  Нерона  в  величнім  палаці
Фрукти  у  вазах,  у  келихах  вина...
Юні  раби  в  білосніжних  туніках
Страви  підносять  поважним  гостям.

Гості  хмільні  полулежать  на  лавах,
Їх  обіймають  гетери-  коханки,
Діви,  з  якими  красою  зрівнятись
В  світі  не  зможе  і  Сонце  саме.

Вже  виступали  чудові  актори,
Вірші  і  оди  співали  Нерону...
Зранені  воїни-  преторианці
Мовчки  похмуро  на  чатах  стоять.

Все  остобридло...  Пісні  надоїли,
Вихили  мімів,  кривляння  акторів.
Нині  Нерон  не  читатиме  віршів-
Наче  натхнення  сьогодні  нема...

Що  ж  бо  придумать,  щоб  час  скоротити?
Чим  ще  зайнятись?  На  що  подивитись,
Щоби  натхнення  для  віршів  з"явилось?-
Думає  в  смутку  Великий  Нерон...

Двое  дівчат,  зовсім  юні  рабині,
В  білих  туніках,  з  стрункими  ногами,
Взутими  в  грецькі  красиві  сандалі,
В  горщиках  вина  підлить  принесли.

"Гляньте,  які-ж  бо  красиві  дівчатка!
Де  вас  купили?  Звідкіль?  Ви  цнотливі?
Нумо  сюди!"  -  І  Нерон  підійнявся-
"Будете  битись  для  мене  на  смерть  !

Зараз-но  скиньте,  дівчата,  туніки!
В  руки  мечі  вам,  щити  і  шоломи.
Хочу  дивитись,  як  б"єтеся  голі.
Хто  переможе-  я  цноти  лишу."

З  гомоном  зразу  палац  підійнявся-
"Мудрий  Нероне!  Повік  тобі  слава!
Лиш  Син  Богів  так  надумати  може!"-
Гості  прокинулись  з  п"яного  сну.

Місце  звільнили  миттєво  актори...
Гомін  ущух...  Зброю  внесли  до  зали.
Дивляться  всі...  І  стоять  серед  зали
Двоє  оголених  юних  дівчат...

...Бачили  ви  гладіаторів  битви?  
Воїни  б"ються  сміливо  і  мужньо...
Що  тут  поробиш?-  дівчата  з  наказу
Кинулись  битись  одна  на  одну.

Рухи  їх  ніжні,  пластичні,  дівочі...
Їхні  тіла  вкриті  потом,  вологі...
Гості-цінителі  судять  зі  смаком
Хто  переможе...  Складають  заклад.

Битись  дівчата  зусім  не  уміють.
Руки  тонкі  ледве  зброю  тримають.
Ніжки  тремтять,  важко  дихають  груди...
І  не  підняти  важкого  щита...

Та  незважають  на  страх  і  на  втому...
Лязкіт  мечів  дзеленчить  все  сильніше.
Що  може  бути  величніше  цілі-
Цноти  лишить  Небожитель-  Нерон?

І-  кульмінація-  рухом  сміливим
Подруга  рветься  затято  до  цілі!
Подруги  руку  підняту  відбивши,
Груди  маленькі  пробила  мечем...

Дівчина  бідна  додолу  упала,
Ноги  красиві  в  судомині  звились,
Тіло  здригнулось...  Меч  гострий  у  серце
Як  чоловічий...  в  жіночу...  ввійшов.

Взяли  дівчину  раби  чорнолиці
Просто  за  ноги,  і  тіло  біляве
Витягли  з  зали,  підняли  на  руки,  
Та  до  гемоній  віднесли  нараз.

А  переможиця,  горда  й  смілива,
Кинувши  зброю,  розпечена  з  шалу,
Стала  навколішки  перед  Нероном
І  на  підлозі  йому  віддалась.
...          ...        ...        ...        ...

Весело,  шумно  в  величнім  палаці.
Про  непоборну  жагу  перемоги,  
Попри  припони  досягнення  цілі
Вірші  натхненні  читає  Нерон!..
...        ...        ...        ...        ...

В  ямі  бридкій,  де  скидають  відходи,
Де  лиш  зневажені  шлюхи-повії
Плотських  утіх  тих  сумні  артефакти,
Мертвих  дітей  викидають  своїх,

Тіло  дівоче  цнотливо  лежало,
Наче  на  темному  сонячний  промінь...
Мов  перламутр...  і  бродячі  собаки
з  хижим  гарчанням  терзали  його...



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2014
автор: Сокольник