гусне смерк в гiллях дерев
немов кавова гуща
зима норовлива коханка
що в'є линви зі своїх фаворитів
карамелізує їх тендітну шкіру
вдягає в морозне мереживо
що ми можемо проти неї?
зима як приступ клаустрофобії
у в'язня-одинака
я корюся їй, я ненавиджу її
я кохаю тебе
чим далі, тим дужче
я забуваю тебе
чим далі, тим дужче
і мені здається в цій співвідносності
в цій ладній фізичній формулі
вся сутність людських взаємин
кохання поета — це дитина in vitro
завжди абортивно
завжди викеднево
явлена світу білим віршем
як найвільніша форма несвободи
почуттів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474712
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.01.2014
автор: Maria Volkova