В наш час, коли життя уже нічого не встигає,
Коли годинник так біжить, що аж стрибає,
Так важко уявити зараз первісне буття,
Людини першої, прапрадіда, що вже пішов у забуття.
Так зараз спробую згадати,
Урок історії у кольорах намалювати.
Сидить людина первісна і думає,
Як зробити камінь цей гострішим?
А у наш час, людина переймається питанням,
Як можна інтернет пришвидшить...
Людині первісній для щастя було зовсім не багато:
Тепленька шкурка взимку, їжа, і що було, де заночувати.
Людина первісна була частиною природи,
Вдихала запах чистої води,
Купала тіло своє в чистих водах.
А зараз ми біжим із болем головним,
Де взяти гроші, що купить,
Нещасні люди ми,Душа болить...
І більше, більше, клопіт додається,
Не піднімаємо ми вже очей,
І мало навколо нас обличчь сміється.
Мабуть, вже пізно, може й ні,
Одвічне це питання,
І йде воно із глибини віків.
Радій життю, і стань у чомусь як та первісна людина,-
Життя одне, душа твоя єдина!
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474568
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.01.2014
автор: anna zakohana