Коли нудьга давить широка
Душі безмежнії лани,
Тоді лиш ніч голубоока
Вертає на мої сліди.
Порошить зорями стежину,
До мого серця в глибину.
Гукає, як свою дитину,
Мене в безмежну тишину.
Хизується світил красою,
Що як прикраси всі на ній,
Осіли ранньою росою
Й лишились назавжди у ній.
Чарує магією тою,
Що завжди є при ній, з собою,
Що владу має наді мною...
Красуня-ніч веде з собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474530
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2014
автор: Андрій Безсовісний