Жбурляє снігом по землі зима прийдешня,
ламає гілля ожеледиця-вода.
Але ж то як воно болить, як кров проллється?!
А все над Нами чужа влада і пиха́.
Мені не віриться, що гинуть Наші люди,
що Україну геть розгризли на шматки.
Кому не лінь - сюди злізаються приблуди,
та що ви знаєте, трибісові посли́!!!
О, мій народе! Мій великий, мудрий друже!
Не зупиняйся на досягнутому, йди!
Бо скільки можна бути Нам сусідським плугом?
Свої долоні зможуть виростить сади!
І я упевнена, що вернуться синиці,
що без запізнення прийде до Нас весна!
І покладемо до державної скарбниці
своє єство, свою свободу й благодать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474444
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 23.01.2014
автор: Ліна Біла