Потóнула в шумі остання до Неба мольба,
Безсмертна Надія поволі в очах помирає…
- Розп’яти Його!!! – Біснувалася дика юрба.
- Він винен! – Кричала засліплена похіттю зграя.
І, ніби ж, святий… І відомо було – не грішив,
Та завжди знайдеться до золота ласий Іуда,
Що просто злочинця ярлик безпардонно «пришив»…
Найгірше, що саме такого й підтримують люди.
До чого це все? Та до того, що всі ми живем
У світі складному під пильним всевидячим оком,
Та часто стається, що ми не за тими ідем:
Второпати годі – нелегко в Вітчизні пророкам!
І хибимо ми, і коліна збиваємо вщерть,
В ідейних двобоях безжально ламаємо пера,
Та гасло одне актуальне: «Свобода чи смерть!»
І прапор звитяги, освячений ім’ям – Бандера!
Відходити – зась! У минуле дороги нема!
Невже не навчили нічому колишні уроки?
Чи доля у нас – дочекатись нового ярма
Й публічно, у всіх на очах розпинати пророків!?..
22.01.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474351
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.01.2014
автор: Salvador