Знали б ви як гарно нікого не кохати,
Дарма не страждати, нікого не чекати.
Я тебе не кохаю, ти не любиш мене,
І здається, що так було завжди і є.
Ти не снишся мені і не снився ніколи.
Як же так сталось, і сплелись наші долі?
Я вернути тебе і те пекло не хочу,
Але часто не сплю і верчусь до півночі.
І в ту мить сумніваюсь: Може я ще кохаю?
І в наївні надії щораз поринаю,
А на ранок встаю: сонце світить в вікно,
Ти був чи тебе не було – все одно!
Знову вдень я проходжу звичний маршрут,
І так весело знати: ти – там, а я – тут.
Біль з кожним днем від розлуки стихає,
Життя нові сили для злету вдихає,
Без жалю щоб піднятись, вільно знову літати...
Знали б ви, як гарно нікого не кохати!
16.01.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2014
автор: Jana Vladi