Моя казкова, героїне,
Придумав я тебе давно…
І у думках до тебе лину,
Для мене ти, немов вино.
Коли я згадую – п’янію,
Малюю в подумках портрет
І знову іскорка жевріє,
Чи твій портрет, знайде багет…
Бо без твоєї допомоги,
Не відтворити ніжних рис,
До тебе не знайти дороги -
Мною придуманий, нарцис…
А я малюю свою квітку,
Єдину квітку на землі,
Щоб вік цвіла, не тільки влітку,
Щоб їй співали солов’ї…
Щоб літній запах матіоли,
Зберіг кохання у душі,
Щоб почуття не захололи,
Холодні не лили дощі…
Щоб у чудовому багеті,
На виднім місті, на стіні,
Обличчя створене в портреті,
Сіяло ніжно в бурштині…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474215
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2014
автор: Віталій Назарук