Лупайте сю скалу,
нехай ні жар, ні холод
не спинить вас...
Проходили й колись
ми дітьми в школах
у світлий, мирний час.
Із вічності слова...
І перейдуть у вічність...
Так геній І. Франка
свободу возвеличив.
Та недарма ж таки
Всевладні вчать покори –
Тому й стоять віки
Оті скелясті гори.
І ті ж таки попи,
Як і пресите панство
У напівтьмі каплиць
Замислюють фіглярство.
І навіть як в борні
Здобудемо свободу,
Зведеться до «фігні»
Дух славного народу.
Дарма, що пролунав
Залп крейсера Аврори,
Його б – не до лайна,
Тоді б не мали горя.
Тож бийтеся віки
За велич свого духу
Франкові земляки,
Позбуті зору й слуху.
Лупайте сю скалу
Щоденно і щоночі,
На бісову ману
Повитріщавши очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474164
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2014
автор: Аня Муравська