Чи пам’ятаєш ти перший сніг,
Що згору додолу в наші долоні…
І здавалось щастя коло наших ніг
Ми ніколи не будемо самотні.
Та завірюха огорнула все
Ти тепер лише якась фігура,
Чи назавжди вона любов замете?
Чи ще пануватиме магія амура?
Та у відповідь вітру свист…
Я не всесвіт я маленька частинка
І в своєму театрі я давно не артист
Моєї сцени закінчилась пластинка…
Пам’ятай про кохання моє…
Най воно розтопить холод зимний.
Пам’ятає воно не мить…вічно живе
Тихо нім в шафі секрет інтимний…
Ти можеш не пам’ятати цю зиму
Тай мене з нею можеш забути…
Як опустиш в серці ніжності мить невловиму…
Тоді завірюсі наші почуття й огорнути …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474143
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2014
автор: Катерина Українка