Не пишу… Перестав , бо стомилась рука,
Та й читаю я теж неохоче,
Я по схилу іду із якогось горбка,
Бо вже день набігає до ночі.
Муза спить на дивані і тиша навкруг,
А перо притупилось неначе,
І Пегас кудись зник, хоч був кращий мій друг,
По ночах чомусь іволга плаче.
До вершини ішов свої кращі роки,
А тепер потихеньку в долину,
Хоч попереду ще невідомі шляхи
Та думками в минуле я лину.
Пролетіли роки, в мене вже сивина,
Та весна в моїм серці, як птиця,
Хоч я вивчив давно - не вернуться літа,
Та надія у серці іскриться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473993
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2014
автор: Віталій Назарук